Фарбопульт — дуже корисний інструмент в домашньому господарстві, адже з його допомогою можна проводити найрізноманітніші малярні роботи, незалежно від оброблюваного матеріалу і його форми.
Для домашнього використання саме фарбопульт з електродвигуном буде зручнішим на відміну, наприклад, від пневматичних фарборозпилювачів або аерографів, оскільки такі інструменти додатково потребують компресорів зі спеціальним ресивером. Своєю чергою, фарбопульт електричний — це мобільний і компактний пристрій, який оптимально підійде для вирішення більшості побутових завдань з фарбування.
У цій статті ми розберемо основні питання щодо вибору, використання і обслуговування електричних фарбопультів.
Питання щодо повітродувки. Нагнітач повітря часто називають компресором, хоча, з технічної точки зору, це не зовсім так. В електричних фарбопультах повітря нагнітається за допомогою повітряного насоса. У зв'язку з тим, що ресивер в такому інструменті відсутній, то двигун працює в постійному режимі, а надлишки повітря виходять через отвори в пульверизаторі.
Так ось, перше, на що варто звернути увагу — це тип двигуна. Розрізняють соленоїдний і турбінний двигуни. У першому випадку фарба подається не насосом, а невеликою помпою. Конструкція подібна до тієї, що є в ручних обприскувачах для кімнатних рослин. Цей варіант підійде лише для розпилення рідин невисоким показником в'язкості, наприклад, антисептиків і розчинів для добрива в рослин.
Однак турбінні нагнітачі за структурою схожі на двигун пилососа. Що стосується потужності, то тут все досить відносно. Недорогі фарбопульти китайського виробництва потужністю нижче 600 Вт купувати однозначно не варто, а от у відомих виробників все ж існують можливі варіанти. У дорожчих і якісних моделях продуктивність зберігається навіть при потужності невисокому її значенні (300–400 Вт). Досягається це шляхом деяких особливостей конструкції.
Зручність роботи в залежності від розташування ключових елементів: нагнітача і бачка для фарби. Існує два основних варіанти розташування нагнітача: окремо стоячий нагнітач, що з'єднується з розпилювачем — гофрованим шлангом (насос носять на плечі) і другий варіант — це коли нагнітач розташований безпосередньо на розпилювачі.
Перший варіант фарбопульта характеризується високою потужністю, проте є певний ризик появи витоку в з'єднаннях. У другому ж варіанті оператор отримує більше комфорту та зручності: шланг не заважає виконанню роботи, двигун, який висить на плечі, не сковує рухів, крім того, комфортно працювати на висоті. Однак варто враховувати, що розташування двигуна на рукоятці провокує видшому нагріванню. У цьому разі після 25-30 хв роботи з фарбопультом необхідно йому дати час охолонути.
Особливість балансування інструменту залежить від розташування бачка з фарбою. У більшості моделей фарбопультів бачок досить сильно винесено вперед до сопла пульверизатора. Внаслідок такої конструкції в заправленому стані фарбопульт добре збалансований щодо рукоятки. Однак потрібно пам'ятати, що в міру витрати фарби центр ваги буде зміщуватися назад. А це провокує зайве навантаження на кисть оператора, ускладнює його роботу і фарбопульпульт просто незручно буде тримати.
Переднє розташування бачка може бути не зовсім зручним і для фарбопультів з виносним нагнітачем. Проте і тут є винятки, адже шляхом металевих пульверизатора і бачка, які мають достатню вагу, вплив ваги заправленої фарби в них мінімальна.
Вплив конструкції фарбопульта на довговічність і надійність. Тривалість терміну служби інструменту багато в чому визначається матеріалом корпусу і механізму. Корпус нагнітача, як правило, пластиковий. Головне правило — не упускати пристрій. Тоді з ним не передбачатиметься особливих проблем.
Якщо ж говорити про матеріал самого пульверизатора, то однозначно перевагу варто віддавати металевим. Як мінімум, деталі розпилювача повинні бути виготовлені з латуні або бути алюмінієвими. Адже, через погану підгонку деталей в пластиковому механізмі можуть утворитися протікання. До того ж водорозчинні фарби не впливають на пластик, проте інша хімія або нітроемаль цілком ймовірно повпливає негативно.
Надійний матеріал корпусу однозначно виправдає себе і ще не один раз. Не варто бояться, що металевий бачок і корпус додадуть зайву вагу, адже головне це балансування інструменту. Зате такий інструмент однозначно прослужить довше, ніж його легкий аналог з пластиковим корпусом.
Насадки, шлаг, бачок — не менш важливі складові. Бак пульверизатора краще вибирати з нержавіючої сталі, тому що в ньому повністю виключена ймовірність випадкового проколу при чищенні або стирання дна. Пластикові баки можуть вступати в реакцію з компонентами фарби. Як альтернативу можна використовувати інертні капронові ємності.
Трубка подачі фарби повинна доходити до самого дна з зазором не більше 2-3 мм. Краще, коли трубка трохи загнута вбік рукоятки і забирає фарбу з кута бака. Так зручніше виробити всю фарбу без залишку, з'являється можливість фарбувати при вертикальному положенні сопла.
Шланг обов'язково повинен бути гофрованим і з товщиною стінки не менше 0,5 мм. У хороших моделях шланг вкручується всередину сполучної втулки, а не запаяний в неї. Адже така конструкція істотно полегшить заміну шланга.
Порада: спробуйте від'єднати і з'єднати шланг — підключення повинно бути щільним, але не занадто, щоб сальник не затягувало.
Особливості заправки та догляду. Фарбопульт заправляють рідинами з обмеженим максимальним показником в'язкості. Для контролю в комплекті будь-якого фарбопульта йде лійка-віскозиметр. Заповнивши її до контрольної мітки, потрібно відкрити проток і засікти час, за яке фарба стече. Якщо в'язкість занадто висока, фарбу розводять розчинником.
Якщо в фарбувальному матеріалі присутні великі тверді фракції, які здатні забити механізм розпилювача або сопло, то фарбу обов'язково необхідно процідити. В електричних фарбопультах розмір проходу не менше 0,4 мм.
Після заправки на фарбопульті необхідно відрегулювати подачу фарби. Пробу проводять короткими включеннями на чистій ділянці під фарбування. На поверхні не повинно утворюватися великих крапель, тільки дрібна висипка. З іншого боку, не варто робити подачу замалою, щоб уникнути рясного утворення туману.
